СВЯТИЙ АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
Св. євангеліст Йоан записав в Апокаліпсисі, що в небі перед Божим престолом, стоять сім ангелів. “Благодать вам і мир від того, хто є, хто був і хто приходить; і від сімох духів, які – перед престолом його” (Од 1:4).
Ті сім духів – це найвищі Божі урядники, наставники його двору, управителі Церкви. Св. Отці подають нам імена тих сімох духів: Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уріїл, Сеалтіїл, Єгудіїл, Варахіїл.
Імена тих семи ангелів мають особливе значення, пов’язане з завданнями кожного. Згадку про це маємо в Святому Письмі, де йдеться про трьох ангелів.
Михаїл означає “Хто як Бог”. Свою назву одержав св. Михаїл від своїх слів, які він вигукнув тоді, коли збунтованого Люципера і його гвардію скидав з неба додолу.
Гавриїл означає “Божа мудрість”, сильний у Бозі.
Св. Гавриїл поставлений над війнами й змінами царств, як вважає св. Єронім. Рафаїл означає “Божий лік”.
Св. Рафаїл був провідником молодого Товії, відбув з ним далеку подорож і дав лік на очі старому Товитові (Тов 5).
Уріїл означає “Просвітитель затемнених”.
Сеалтіїл – “Той, що молиться й спонукає до молитви”,
Єгудіїл – “Той, що славить Бога й помічник тих, що трудяться”,
Варахіїл – “Вістун Божого благословення”.
Про св. архангела Гавриїла, свято якого припадає на наступний день після Благовіщення, Святе Письмо згадує 4 рази. В Старому Заповіті св. Гавриїл з’являвся двічі св. пророкові Даниїлові й звістив йому про прихід Месії та зруйнування святині. Про це пише св. Даниїл так: “Коли говорив я ще на молитві, муж Гавриїл, якого я раніше бачив у видінні, летівши швидко, доторкнувся до мене під час вечірньої жертви, і, навчаючи мене, заговорив до мене, мовивши: “Даниїле! Оце я прийшов, щоб навчити тебе розуміння … Сімдесят седмиць призначено для твого народу і для твого святого міста, аж доки не буде кінець злу, не запечатають гріх і не спокутують беззаконство, та поки не буде приведено вічну справедливість, покладено печать на видіння та на пророків і помазано святе над святими. Тож знай і зрозумій: від виходу слова, щоб відбудувати Єрусалим до Помазаного князя – сім седмиць. А через шістдесят дві седмиці знов буде відбудований майдан і рів, але в тісноті часів. А по шістдесят двох седмицях Помазаний буде знесений, і нічого не буде для нього. А місто й святиню зруйнує народ вождя, що прийде; кінець же його буде в повіні, і аж до кінця буде війна – вирішення спустошень. І з багатьма він утвердить союз протягом седмиць, а в половині седмиці скасує жертву й офіру. І на святині буде гидь жахлива, аж доки вирішена руїна не спіткає й самого спустошника”. (Дан 9:21-22, 24-27).
У Новому Заповіті св. Гавриїл з’явився перший раз св. священикові Захарії, батькові св. Йоана Предтечі й сказав йому під час принесення жертви в святині: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан … Я – Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість … ” (Лк 1:13, 19).
А “шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї, ангел сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою … Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина, і даси йому ім’я Ісус” (Лк 1: 26-28, 31). Під час тієї з’ яви св. Гавриїл сповнив радісне й почесне завдання, принісши Марії від Бога прецінну вістку про прихід на світ обіцяного Спасителя та про вибір Марії на його Матір.
У св. Церкві з самого початку було розуміння визначного місця св. Гавриїла в Божих планах щодо нашого спасіння, тому цей Божий посланець особливо вшановується християнами. В Римі збереглася при Аппієвій дорозі старовинна каплиця з намальованним св. архангелом Гавриїлом на стіні, що є доказом давнього його вшанування Христовою Церквою.
Подібних зображень св. Гавриїла було багато як на християнському Сході, так і на Заході, а це свідчить про те, що разом зі святом Благовіщення св. Церква вшановувала св. Гавриїла, вістуна великого Божого об’явлення.
Свято св. Гавриїла називають собором через велику кількість людей, які сходилися того дня до церков на богослужбу.

СВЯТИЙ СТЕПАН САВАЇТ
Св. Степан жив у лаврі св. Сави, тому й одержав назву – Саваїт. До монастиря вступив, коли йому було лише десять років. Прибув він туди разом зі своїм дядьком, св. Іваном Дамаскином, що опікувався ним і керував його духовним життям п’ятнадцять літ. Велика любов до Бога, досконалий послух настоятелям, дух молитви, вмертвіння й глибокої покори зробили Степана таким досконалим ченцем, що Господь дав йому дар ясновидіння. Він також оздоровляв недужих і проганяв злих духів.
Братам-ченцям, що відвідували його, давав різні духовні повчання. “Як риба без води вмирає, так чернець накликає на себе духовну смерть, якщо довго забариться в світі. Коли молишся, не думай про землю, а піднеси тіло з духом і смілим летом мчи крізь повітря, небо, ангелів і всі небесні сили та, ставши перед престолом слави, зі страхом і тремтінням, скільки тільки зможе твій дух, піснями й молитвами прославляй Бога. Бо інакше не випросиш у Бога милосердя, скоріше спонукаєш Його до гніву й почуєш сумні слова пророка: “Проклятий той, хто недбало робить Боже діло”, і слово Євангелія: “Горе вам, облудники й фарисеї!”. Перемагай у молитві спокуси своєї зіпсованої природи й диявольські шептання, щоб Бог, бачачи тебе мужнім, наділив тебе своєю ласкою та зробив паном думок”.
Коли недостойні просили його молитися за них до Бога, він, ясновидючим духом бачачи їхнє жалюгідне життя, відповідав: “Нехай ваші діла молять за вас, бо мої молитви нічого вам не допоможуть, доки противляться ваші діла”. А добрим говорив: “Ви добре стоїте, але дивіться, щоб не впали; видержіть до кінця, щоб бути спасенними”.
Своє праведне життя закінчив преподобний о. Степан Саваїт 794 року.