Йоан Христитель був тим щасливим мужем, про якого сам Ісус Христос сказав перед народом так: “Чого ж вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. Це той, що про нього написано: “Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою”. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя” (Мт 11:9-11).
Св. Авґустин так сказав про Великого Предтечу Господнього: “Пророки, патріархи, апостоли, мученики не родилися пророками, патріархами й мучениками, а як усі люди, ласку Святого Духа одержали аж по своїм народженні, а св. Йоан народився як Христитель. Він ще не народився, а вже пророкує, ще не може пророкувати устами, та знаком виявляє свою радість. Він одержав скоріше Божого, ніж людського духа”.
А св. Бернард так писав: “Церква вшановує смерть своїх Святих, бо їхнє життя і смерть були святі. Але св. Йоана Церква святкує день народження, бо воно було святе, наповнене джерелом св. радості; воно є якраз тим винятком, що відрізняє св. Йоана від усіх інших, народження яких не попереджали такі знаки, які звістили народження св. Йоана”. Про народження св. Йоана Христителя, яке супроводжували надзвичайні й чудесні події, оповів нам св. євангеліст Лука:
“Був за часів Ірода, юдейського царя, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета. А були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді Господні бездоганно. Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і обоє були в літах. І сталося так, коли Захарія служив за порядком своєї черги перед Богом, за звичаєм священичої служби, випало йому ввійти в храм Господній і кадити. А всі люди молилися знадвору. І явився йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника; і стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього. І сказав йому ангел: “Не бійся, Захаріє, бо вислухана твоя молитва, і твоя жінка Єлисавета породить тобі сина, і даси йому ім’ я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть. Бо він буде великий перед Господом; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і Святим Духом наповниться ще з утроби своєї матері. І багато із qинів Ізраїля наверне до їхнього Господа Бога; і сам ітиме перед ним духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і невіруючих до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві досконалий народ”. І сказав Захарія до аГнела: “З чого це пізнаю? Бо я старий, і моя жінка вже постарілася”. Ангел у відповідь сказав йому: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і послано мене сказати тобі і благовістити тобі про це. І ось замовкнеш, і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, бо ти не повірив моїм словам,’ які сповняться в своєму часі”.
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він бариться в храмі. І коли він вийшов, то не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; а він давав їм знаки і залишився німим. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. А після цих днів зачала Єлисавета, його жінка, і таїлася п’ять місяців, кажучи: “Так мені вчинив Господь у днях, коли зглянувся, щоб зняти з мене ганьбу між людьми”.
Шостого місяця посланий був ангел Гавриїл Богом у місто Галилейське, Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з дому Давида; а ім’я діви було Марія. І коли ввійшов до неї ангел, сказав: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою. .. Ти зачнеш у лоні і породиш сина, і назвеш його Ісус” … Ось Єлисавета, твоя родичка, вона також зачала сина в своїй старості” …
Тими днями Марія, зібравшись, пішла поспішно в підгір’я, в місто Юди, і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні і наповнилася Духом Святим Єлисавета і викрикнула сильним голосом: “Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона твого. І звідки мені це, що прийшла мати мого Господа до мене? Як дійшов голос твого привітання до моїх вух, дитина з радості здригнулася в моєму лоні. І блаженна та, що повірила, бо сповниться сказане їй Господом”. І сказала Марія: “Величає моя душа Господа, і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору своєї слуги, бо це від сьогодні блаженною зватимуть мене всі роди. .. ” Марія перебула в Єлисавети місяців зо три, а потім вернулася в свій дім.
А Єлисаветі настав час родити, і вона породила сина. І почули сусіди та її родина, що Господь виявив своє милосердя над нею, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати дитя, і хотіли назвати його іменем батька Захарія. А його мати у відповідь сказала: “Ні, він буде називатися Йоаном”. І сказали їй: “Нікого нема в твоєму роді, що називався б цим іменем”. І знаками питали його батька, як хотів би його назвати. І попросив таблички, і написав слова: “Йоан є його ім’я”. І дивувалися всі. Тієї ж хвилини відкрилися його уста і його язик розв’язався, і став говорити, прославляючи Бога. І страх напав на усіх їхніх сусідів; і в цілому підгір’ю Юдеї рознеслися всі ті слова. І всі, що чули про те, берегли в своїм серці, кажучи: “Що ж за дитина це буде?” Бо рука Господня була з ним. А Захарія, його батько, наповнився Святим Духом і пророкував:
“Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій; і підняв нам ріг спасіння в домі Давида, свого слуги; як говорив устами його святих пророків, що були від віку, що нас спасе від наших ворогів та з руки всіх, що ненавидять нас; щоб учинити милосердя з нашими батьками і пригадати свій святий заповіт; клятву, якою поклявся Авраамові, нашому батькові; що дасть нам, щоб ми без страху визволилися з рук наших ворогів і служили йому в святості та правді перед ним по всі наші дні. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся; бо ти ходитимеш перед лицем Господнім, щоб приготувати йому дорогу; щоб дати пізнання спасіння його народові через відпущення їхніх гріхів, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру”.
Дитя ж росло і міцніло духом та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві” (Лк 1). В горах, на самоті, молитвою й постом готувався Йоан до того дня, коли Бог покличе його як Христового предтечу й Христителя виступити над Йорданом.
На п’ятнадцятому році правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат управляв Юдеєю, за первосвящеників Анни і Каяфи, “слова Господнє було до Йоана, сина Захарії, в пустині. І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на відпущення гріхів, як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте дорогу Господню, вирівнюйте його стежки. Кожна долина заповниться, кожна гора та горб знизиться; нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі. І побачить кожна людина Боже спасіння.” Сам же Йоан носив одежу з верблюжого волоса і ремінний пояс на своїх бедрах; а його їжею була саранча та ди.кий мед; говорив людям, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя, хто навчив вас утікати від майбутнього гніву? Чиніть плоди, достойні покаяння; і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама; бо кажу вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей Авраамові. Бо вже сокира прикладена до кореня дерев; кожне дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане і вкинуте у вогонь. І питали його люди, кажучи: “Що ж нам робити?” Він ,говорив їм у відповідь: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має; а хто має харч, нехай так само зробить.” Прийшли ж митарі христитися і сказали до нього: “Учителю, що маємо робити?” А він сказав до них: “Нічого більше над те, що вам призначено, не робіть.” Питали ж його і вояки, кажучи: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікого не кривдіть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь своєю платнею.” Через те, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос. Відповів Йоан, кажучи всім: “Я хрищу вас водою, та йде сильніший від мене, якому я негідний розв’ язати ремінь від взуття: той христитиме вас Духом Святим і вогнем; його лопата в руці його, щоб вичистити свій тік і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим” (Лк 3:1-17).
“Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб від нього христитися. Але Йоан противився цьому, кажучи: “Мені треба в тебе христитися, а ти приходиш до мене?” А Ісус у відпов!дь сказав йому: “Залиш це тепер, бо так треба нам сповнит:И кожну правду.” Тоді він залишив його, і Ісус, охрищений, вийшов з води; і ось розкрилися йому небеса, і він побачив Духа Божого, що спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос з неба пролунав: “Це мій Син любий, що його я вподобав” (Мт 3:13-17).
“Учні Йоана сповістили його про все те. А Йоан покликав двох своїх учнів і послав до Ісуса, кажучи: “Чи ти той, хто має прийти, чи іншого нам чекати?” … І сказав їм у відповідь: “Ідіть та оповістіть Йоана, що ви бачили і чули. .. ” Коли ж відійшли посланці Йоанові, Ісус почав говорити до народу про Йо ан а: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишній одежі та в розкошах, сидять у царських палатах. На що ж тоді ви подивитись вийшли? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка. Це той, про кого написано: Ось я посилаю мого посланця перед твоїм лицем, що приготує твою дорогу перед тобою.” Кажу вам: Нема більшого між народженими від жінок над Йоана” (Лк 7:18-28).
І виникла суперечка між Йоановими учнями і одним юдеєм про очищення. Прийшли вони до Йоана та й сказали йому: “Учителю, той, що був з тобою над Йорданом, й що про нього свідчив ти, – он він христить, і всі йдуть до нього”. Йоан відповів: “Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй з неба. Ви самі мені свідчите, що я сказав: “Я не Христос, лише посланий перед ним. У кого є молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть і слухає його, вельми на голос молодого радіє; отака й моя радість, що оце сповнилося. Йому треба рости, а мені маліти. Хто приходить з висоти, є над усіма, хто з землі, той земний і говорить по земному; хто приходить з неба, є над усіма” (Йо 3:25-31).
Ірод схопив Йоана, зв’язав його та вкинув у в’язницю через Іродіяду, жінку свого брата Филипа. Бо Йоан говорив йому: “Не можна тобі її мати”. Він хотів його вбити, та боявся народу, бо Йоана вважали пророком. Коли настав день народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед усіма і сподобалася Іродові. Тому під клятвою обіцяв їй дати все, чого тільки попросить. А вона, намовлена своєю матір’ю, сказала: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя”. І засмутився цар, але через клятву і тих, що сиділи разом за столом, звелів їй дати. І послав стяти Йоанові голову у в’язниці. І принесли голову на полумиску, і подали дівчині, а вона принесла своїй матері. І прийшли Йоанові учні і взяли його тіло, і поховали його, і пішли та сповістили Ісуса” (Мт 14:1-12).
Святий Йоан Христитель був великим Божим вибранцем, що мав завдання приготувати юдейський народ до приходу Божественного Спасителя Ісуса Христа. Він був наче ранньою зірницею, що попереджала появу Сонця. Йоан Христитель мав багато геройських чеснот. Він був одночасно пророком, учителем і мучеником. У його житті панувала бездоганна невинність, дух суворого покаяння та відокремлення, молитви і глибокої покори. Серед християн східного обряду св. Йоан Христитель був і є у великій пошані.