На острові Лесбос жило у VII сторіччі побожне й багате подружжя, що мало сина Юрія. Пройнятий духом щирої християнської побожності, молодий Юрій скоро покинув світ і вступив до монастиря, де завдяки молитві, впокоренню й любові став досконалим Божим слугою. Згодом, на бажання духовенства, він став єпископом Мітилини, столиці острова Лесбос.
Як архіпастир Юрій визначався духом великої покори й здержливості; люди говорили, що він, мабуть, є ангелом, бо живе без хліба й води. До вбогих був надзвичайно милосердний і часто обдаровував їх щедрою милостинею. Чудесним способом оздоровляв недужих і біснуватих.
Коли візантійський імператор Лев Вірменин, переслідуючи тих, що вшановували св. образи, хотів схилити до цієї єресі й Юрія, Святий не тільки сміливо спротивився цій єретицькій намові, але й цілковито заперечив фальшиве вчення імператора і його однодумця – патріарха Теодота. За це імператор заслав Юрія в Корсунь, а на його владичому престолі в Мітилині посадив єретика-іконоборця, що зводив людські душі.
Св. Юрій на свій єпископський престол уже не вернувся: приблизно 816 року на засланні закінчив життя св. визнавця.
Kpiм нього, ще два інші св. Юрії були єпископами Мітилини.
