У Символьському монастирі, поблизу гори Олімп, біля Царгорода, де архімандритом був св. Теоктист, жив побожний монах Тимотей, родом з Італії. Він був таким побожним і чистим юнаком, що зробив собі постанову ніколи навіть не подивитися на жіноче лице, і за Божою ласкою дотримав свою обітницю. В монастирі під духовним проводом св. визнавця Платона він прославляв Бога своїми молитвами, постами й нічними чуваннями, які зробили його здатним зберегти аж до смерті непорушеним великий скарб св. чистоти. Багато літ він перебував на самоті в пустині й по горах. По небесну нагороду відійшов преподобний отець Тимотей у глибокій старості.

СВЯТИЙ ЄВСТАТІЙ
Одним з отців Вселенського Собору, що відбувся 325 року в Малій Азії (місті Нікея), був архієпископ св. Євстатій, який уславив себе рішучим виступом проти аріанської єресі.
Св. Євстатій походив з малоазійського міста Сіде. Був він вченим, добрим промовцем, повним християнських чеснот, а головне – надзвичайно ревним у закріпленні та поширенні, правовірності. Вибраний на єпископа Вереї в Сирії, св. Євстатій швидко здобув собі авторитет у Церкві: св. Олександр, архієпископ міста Олександрії, листувався з ним 323 року в справі Арія та його фальшивої науки проти божества Ісуса Христа. Згодом Євстатій посів антіохійський владичий престол, хоч довго відмовлявся від нього й прийняв його тільки для Божої слави.
Вернувшись з Нікеї, скликав у своїй архієпархії Собор, щоб покласти край незгоді, яка розбивала церковну єдність в Антіохії. Особливу увагу звертав він на вибір кандидатів до духовного стану; був надзвичайно суворий у випробовуванні їхнього характеру й постійно відкидав тих, чия віра, засади й поводження виглядали підозрілими. Св. Євстатій дбайливо беріг святість своєї душі й усього життя, а водночас ревно трудився над закріпленням у правдивому християнстві своїх вірних.
Прикрою несподіванкою було для св. Євстатія те, що Євсевій, єпископ Кесарії Палестинської, схиляється до аріанізму. Заява св. Євстатія про те, що Євсевій та інші єпископи змінили Нікейський Символ віри, викликала проти Святого велике обурення аріан, а Євсевій, єпископ Нікомідії, готував проти нього змову. Під виглядом відвідин св. місць, вибрався Євсевій зі своїм одноумцем Теогнієм, єпископом Нікеї, до Єрусалима, де вони зустрілися з іншими аріанськими єпископами. 3 Єрусалима повернулися разом до Антіохії і там скликали 331 року собор, на якому виступила одна жінка з дитиною на руках, звинувачуючи св. Євстатія в тому, що він – батько її дитини. Святий заявив про свою невинність і пригадав усім слова св. апостола Павла, що священика не можна засуджувати, хіба що свідчитимуть проти нього двоє або більше свідків. Єпископи-відступники не звертали на ці слова уваги. Незабаром та нечесна жінка занедужала і тоді розказала кільком священикам правду, що її аріани підкупили грішми, щоб вона фальшиво оскаржила св. Євстатія, при тім запевняючи її, що вона не дуже згрішить, бо батьком дитини був робітник з таким самим іменем. Та хоч Бог виразно виявив невинність свого вірного слуги, і правовірні єпископи виступили проти несправедливого суду, засліплені аріанською єрессю єпископи позбавили св. Євстатія владичого престолу. Після того Нікомідійський єпископ Євсевій і Теогній негайно поспішили до Константина Великого з повідомленням про постанову собору в справі св. Євстатія, зробивши наклеп на нього, що він зневажив його та його матір св. Олену. Імператор повірив противникам св. Євстатія, визвав його до Царгорода, а потім засудив на заслання.
Перед від’їздом з Антіохії св. Євстатій скликав Собор, де наказав усім непохитно триматися Христової віри. Проповідь свого архієрея вірні так близько взяли coбi до серця, що навіть утворили окрему групу “євстатіян”, що не визнавали єпископів, яких вибрали правовірні разом з аріанами. Непоступливість євстатіян, правда, довела згодом до розбрату між самими правовірними.
Євстатій відбував заслання з кількома священиками й дияконами у Траянополі (Тракія). Свою недолю й усі прикрощі життя він зносив з такою покорою, спокоєм та синівським покладанням на Божу волю, що його чеснота виявилося славнішою в пониженні, ніж у часи вивищення.
На свій архієпископський престол св. Євстатій уже не вернувся: помер на засланні в Траянополі або Филиппах близько 338 року. За імператора Зинона приблизно 480 року. Його святі мощі перенесли до Антіохії.
Св. Атанасій, св. Єронім і св. Іван Золотоустий поважали св. Євстатія за його чесноту й богословські праці. Св. Єронім називає Святого голосною трубою й першим, хто взявся за перо в обороні христової віри перед наступом аріанської єресі. А св. Іван Золотоустий так писав про св. Євстатія: “Коли аріанська єресь, наче пошесть з Єгипту, впала на нас, той чуйний і уважний пастир чинив їй опір і, як розумний лікар, збирав ліки й безпечно управляв св. церквою, всіх кріпив, закликав до чуйності й уваги, та не стеріг лише свою церкву, а посилав своїх людей по всіх інших, щоб вірних застерегти, укріпити та загородити ворогові св. віри усі входи”.