Св. Андрій Критський оповідає, що в сьомім сторіччі молодий єгиптянин, на ім’я Патапій, покинув світ і пішов служити самому Богові на самоті в пустині. Постійною мо­литвою, тяжкими постами й великим самозреченням він ста­рався здійснювати Божу волю, що її йому раз-у-раз нагаду­вала найбільша заповідь: Любитимеш свого Господа Бога всім своїм серцем. Богу сподобалася Потапієва жертва й служба і Він наділив його чудотворною силою, що її він уживав для порятування терплячих.
По якомусь часі Патапій перейшов з пустині до міста Царгороду. Тут, біля Влахернської Церкви Пресв. Богоро­диці, він поставив собі малу келійку і в ній провів решту свого святого життя.