Св. Микита ще юнаком почав служити Богові молитвою й постами. Його побожність, знання і розум дозволили йому стати єпископом міста Халкідон. Був він ревним пастирем, вказуючи своїм вірним дорогу до вічного щастя словом і власним прикладом. Для сиріт і вдів, убогих і подорожніх св. Микита був справжнім опікуном й доброчинцем, завжди виконував Господнє доручення: нагодувати голодного, одягнути голого та прийняти в дім подорожнього. Коли імператор Лев Вірменин узяв під свою опіку єретиків-іконоборців, св. Микита не злякався царського переслідування, сміливо проповідуючи християнську правду. Його ув’язнили, бичували, морили голодом і, врешті, прогнали з краю на заслання, а він, поневіряючись з одного місця на інше, далі сміливо навчав людей вшановувати св. образи. Натерпівшись доволі за Христову віру, 828 року закінчив св. Микита Халкідонський своє життя непохитного визнавця.
