Св. Іпатій був єпископом у місті Ґанґарі (Мала Азія). У 325 році брав участь у І Вселенському Соборі в Нікеї. За святість життя й ревність у вірі Бог наділив його чудотворною силою. Своєю молитвою перемінив в одному селі гірку воду на солодку, а іншим разом видобув тепле джерело для лікування хворих. Коли до скарбниці імператора Констанція заповзла ядовита змія, св. Іпатій увійшов до скарбниці, призвав Божої помочі, а тоді вклав свій єпископський жезл у рот змії, вивів її надвір і звелів їй увійти в розпалену піч. Змія кинулася у вогонь і згоріла.
Коли св. Іпатій вертався з Нікейського Собору, де св. Отці осудили Арієву єресь, його підстерегли аріани, побили палицями і пораненого скинули в болотисту дебру. Коли ледве живий владика підніс очі й руки та став молитися за своїх убивць, одна аріанка поцілила каменем св. Іпатія у голову й убила. Тоді вбивці заховали тіло Святого в купі соломи. Коли власник поля вийшов набрати соломи для худоби, то налякався, бо почув спів ангелів, а як почав набирати солому й знайшов зранене тіло мертвого владики, поспішив до міста і дав знати людям про вбивство св. Іпатія. Вірні поспішили на поле, забрали тіло свого пастиря і зі сльозами поховали.
На похорон прийшли й убивці Св. Іпатія, яких опанував злий дух. Та аріанка, що каменем убила Святого, під час похорону ридала й каменем била себе в груди перед усіма, визнаючи свій гріх. Коли ж вірні поклали тіло св. владики до гробу, тоді сталося чудо, бо всі опановані злим духом убивці видужали. То була відплата милосердного пастиря за заподіяну йому кривду. Також інші недужі, що приходили з вірою до гробу св. Іпатія, мали чудесний порятунок.
Преподобний чудотворець Іпатій прославив Бога своєю мученицькою смертю 325 року.
