У V сторіччі, за час правління грецького імператора Лева І (474 р.), два сенатори, Гальбій і Кандид, вибралися на прощу до св. Землі. В Палестині вони відвідували св. місця, освячені перебуванням Ісуса Христа й Пресвятої Діви Марії. Прибувши до Назарета, зупинились у домі однієї старої єврейки. В одну з її кімнат приходило багато хворих людей. Старенька розповіла сенаторам, що в ній у кивоті переховується одежа Матері Божої, яку Пресвята Богородиця ще перед своєю смертю передала одній побожній вдовиці. Та жінка берегла її все життя, а перед смертю передала одній своїй родичці, доручивши їй опікуватися цією одежею. Так вона переховувалася в побожних єврейських жінок аж до приходу сенаторів. Остання опікунка св. одежі журилася, бо вже не мала в своєму роді дівчини, яка могла б опікуватися дорогоцінною одежею.
Сенатори, дізнавшись про цю таємницю, негайно вирушили до Єрусалима. Там вони поклонилися св. місцям і, мабуть, за Божим надхненням, наказали зробити другий такий самий кивот, в якому переховувалася одежа Пресвятої Борогодиці. Вернувшись до Назарета, вони знову зайшли до дому побожної старої і непомітно поміняли кивоти: новий залишили в кімнаті жінки, а старий, з одежею Пресвятої Діви Марії, забрали з собою до Царгорода. Кивот з одежею поставили в своїй домашній каплиці у влахернському передмісті над Чорним морем. Про дорогоцінну одежу нікому не говорили. Але незабаром там почали діятися різні чуда, й сенатори не могли далі приховувати від людей своєї таємниці. Тоді повідомили про все імператора й патріарха. Цар наказав збудувати у Влахерні величну церкву, в якій поклали дорогоцінну одежу Пресвятої Діви Марії. Незнищенна одежа Пресвятої Богородиці стала обороною міста та джерелом чудесних оздоровлень.
