Яка користь для мене довідатися, що хтось – злий чоловік? Навпаки, від цього дуже велика шкода й крайня втрата. Скажи собі: потурбуймося про своє власне, – про те, як нам дати звіт за свої гріхи, та звернімо на власне життя цю допитливість і тривожне вивідування. Якого нам чекати вибачення, якого прощення, коли ми про своє і не думаємо, а чужим цікавимося? Як невиховано й сорому гідно, проходячи, заглядати в дім та слідкувати, що в ньому є, так вкрай неблагородно й цікавитися чужим життям.
І не інше щось доводить нас до недбалості у своїх справах, як допитливість та розвідування про чужі справи, тому що тому, хто любить розвідувати про чуже життя, нiколи потурбуватися про власне. Оскільки він використовує всі свої старання на розвідування про чуже, то все, що належить йому самому, обов’язково залишається занедбаним. І це було б добре, якби ти, використовуючи весь час на піклування та міркування про свої власні гріхи, міг зробити якийсь успіх, але через те, що ти постійно переживаєш про чуже, то коли тобі подумати про свої власні недоліки?
Диявол довів нас до цієї звички для того, щоб ми не дбали про себе самих і піддали себе величезній відповідальності. Але зло не тільки в тому, що ми дамо звіт за свої слова, але й в тому, що ми через це зробимо свої власні гріхи важчими та позбавимо себе будь-якого вибачення. Хто строго досліджує чужі проступки, той не отримає ніякої поблажливості до своїх власних.
Нема нічого такою мірою непристойного для жінки, як по-всякому вивідувати чужі справи, – при чому не тільки для жінки, але й для чоловіка, бо це є величезною ознакою безсоромності та нахабства.
Не старайся ж, чоловіче, довідатися те, що стосується ближнього. Якщо будеш говорити про чужі діла, то не отримаєш ніякої користі, ніякого надбання, але ще дістанеш шкоду; а якщо будеш визнавати свої справи перед Господом, то отримаєш велику нагороду.
Досліджуй всі гріхи душі твоєї, вимагай від неї, зі всією строгістю, детального звіту та скажи їй: навіщо ти відважилася робити те і те? А якщо вона буде ухилятися й розбирати діла інших, скажи їй: не за чужі гріхи та діла я суджу тебе, не за них повинна ти відповідати; що тобі до того, що хтось поганий? Ти навіщо згрішила в цьому-от і в тому? Відповідай та не показуй на інших; дивись на свої діла, а не на чужі. Таким чином уводи її, як можна частіше в такий подвиг.
Отож, щоб цього не було, щоб нам не прогнівити Бога, не примножити наших бід, не навести на себе неминучої кари і не наповнити нашого життя багатьма скорботами, повернемо язик наш до благословення, будемо щодня досліджувати наше власне життя та, віддавши судження про життя інших Тому, Хто точно знає таємне, будемо самі осуджувати власні гріхи свої. Таким чином можна буде нам уникнути і вогню геєнського. Бо, як ті, хто досліджує чужі гріхи, зовсім не піклуються про свої власні, так ті, хто бояться оглядати життя інших, будуть звертати увагу на свої проступки, а думаючи про свої гріхи, та щодня осуджуючи їх і вимагаючи від самих себе кари за них, вони будуть мати тоді Лагідного до себе Суддю. Це виражає й апостол Павло, коли каже: “Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили”.
Простота віри – прекрасна справа; з нею так спокійно душі! Але не один апостол Тома не задовільняється простою довірою до слів інших. Багато так само, як і Тома, не хочуть вірити перш, ніж випробують та взнають.